Психологічні причини, чому ми п’ємо, — і що за ними насправді стоїть
Коротка відповідь: люди п’ють із цілком зрозумілих психологічних причин — щоб упоратися з тривогою, втекти від болю, відчути зв’язок з іншими, приглушити сором чи просто відчути щось інше, ніж на тверезу голову. Розуміння цього «чому» — не потурання собі. Це основа справжнього відновлення.
Коли люди питають, чому вони п’ють забагато, вони часто описують це як брак сили волі. «Я знаю, що не варто. Просто не можу зупинитися».
Але сила волі рідко є справжньою історією. Корисніше питання таке: що алкоголь для вас робив? Яку потребу задовольняв? Який біль приглушував?
Розуміння цього не виправдовує шкоди, якої завдав алкоголь. Воно вказує, з чим має працювати справжнє відновлення.
Пити, щоб упоратися з тривогою
Тривога — одна з найпоширеніших психологічних причин вживання великих кількостей алкоголю, і цифри це відображають: серед людей, які лікуються від тривожних розладів, у 20–40% є також розлад, пов’язаний із вживанням алкоголю. Алкоголь посилює головну гальмівну систему мозку і дає швидке, надійне полегшення. Людині з хронічною тривогою він здається ліками.
Якийсь час це працює. Потім перестає працювати й починає погіршувати ситуацію. Алкоголь може ніби полегшувати тривогу в короткій перспективі, але з часом вживання великих кількостей і повторна абстиненція посилюють і симптоми тривоги, і вживання. Цикл стає таким: випити, щоб заспокоїти тривогу, відчути ще більшу тривогу, випити більше.
Люди, які багато п’ють, щоб упоратися з тривогою, часто не усвідомлюють, яка частина їхньої тривоги тепер породжена алкоголем, а не початковим станом. Саме тому лікарі вибудовують хронологію — питають, у якому віці почалися симптоми тривоги і в якому — вживання, який був найдовший період тверезості і чи була тривога в цей період. З цим питанням варто піти до лікаря, а не відповідати на нього самотужки.
Пити, щоб утекти
Дехто п’є, щоб вибратися з власної голови — перестати думати, перестати хвилюватися, перестати прокручувати ті самі думки по колу. Життя під впливом алкоголю здається легшим, керованішим, далі від власної ваги.
Це особливо поширено серед людей, які несуть горе, сором, важкі спогади чи мають стани на кшталт депресії. І це визнаний шлях ризику, а не питання характеру: дослідження вказують, що серед людей із негативними емоційними станами самолікування алкоголем, щоб упоратися із симптомами настрою, підвищує ризик розвитку розладу, пов’язаного із вживанням алкоголю.
Ціна в тому, що те, від чого людина тікає, лишається незмінним — часто ще й погіршується через наслідки вживання, — а здатність із цим зустрітися невпинно слабшає.
Пити, щоб відчути зв’язок
Алкоголь тисячі років вплетений у людські соціальні ритуали, і він справді полегшує певний вид зв’язку: знижує внутрішні гальма, зменшує сором’язливість, створює відчуття спільної легкості. Людям, яким на тверезу голову спілкуватися справді важко, алкоголь може здаватися ключем, що відмикає приналежність.
У деяких людей це пов’язано з глибшою соціальною тривогою, моделями прив’язаності чи базовим страхом бути відкинутими без цього буфера. Складність не в самій соціальній ситуації, а у вразливості бути побаченими повністю.
Алкоголь знімає симптом, не торкаючись джерела.
Пити, щоб упоратися з емоціями, для яких немає слів
Дехто не має конкретної психологічної проблеми, навколо якої п’є. Вони просто дуже сильно все відчувають — емоції приходять швидко й гаряче, переповнюють, їх важко назвати. Алкоголь це притуплює. Він зменшує гучність внутрішнього світу, який здається надто гучним.
Така закономірність іноді пов’язана з раннім досвідом, коли емоції ніхто не показував і не приймав, — із середовищем, де сильні почуття знецінювали, карали чи просто не помічали. Вона також має задокументований зв’язок із ризиком: серед чинників середовища, що підвищують ризик розладу, пов’язаного із вживанням алкоголю, зовнішній стрес — один із найпотужніших, а люди, які пережили травму, особливо в дитинстві, чи накопичення значних стресів протягом життя, можуть бути більш схильні до вживання великих кількостей алкоголю.
Люди, які ніколи не мали нагоди навчитися витримувати сильні почуття, можуть почати доручати цю роботу алкоголю.
Пити, щоб щось відчути
Зворотний бік того, щоб пити заради втечі, — пити, щоб відчувати: дістатися до радості, збудження чи відчуття життя, які без алкоголю ніби заблоковані. Дехто описує, що на тверезу голову почувається пласким, пригніченим чи приглушеним, а алкоголь відмикає версію їх самих, яка здається вільнішою, смішнішою, присутнішою.
Це часто пов’язано з депресією чи емоційним заціпенінням. Алкоголь дає приємні ефекти, підвищуючи активність систем мозку, що обробляють винагороду: вентральна ділянка покришки надсилає дофамінові сигнали до прилеглого ядра, і активація опіоїдних рецепторів там може пояснювати частину задоволення від сп’яніння. Якийсь час це дає ту версію доброго самопочуття, яка стала недоступною.
Трагічна іронія в тому, що тривале вживання великих кількостей погіршує проблему. Повторне надмірне вживання пов’язане зі зниженням функції винагороди й посиленою активацією стресових систем мозку, а толерантність узагалі зменшує здатність алкоголю давати задоволення й полегшувати дискомфорт — поглиблюючи ту базову пласкість, яку алкоголь спершу «лікував».
Алкоголь як ідентичність і ритуал
Для деяких людей алкоголь насамперед не про щось із переліченого вище, а про те, ким вони є, як виглядає їхнє життя, що вони роблять зі своїми людьми. Келих вина після роботи. Пиво з друзями. Коктейлі, якими відзначають особливу подію.
Алкоголь настільки вростає в розповідь про життя й про себе, що кинути означає не просто не пити, а не знати, хто ви і як виглядає ваше життя без нього.
Ця частина про ідентичність реальна, і її не варто применшувати. Це одна з причин, чому відновлення передбачає побудову нових стосунків із собою, а не лише утримання від речовини.
Що насправді змінює розуміння «чому»
Розуміння, чому ви п’єте, не робить тверезість автоматичною. Але воно змінює те, над чим ви працюєте.
Якщо ви пили, щоб упоратися з тривогою, відновлення має включати справжнє лікування тривоги, а не лише вказівку не пити. Ймовірність відновлення вища, коли лікують і розлад, пов’язаний із вживанням алкоголю, і супутній стан, а ліки від розладу, пов’язаного із вживанням алкоголю, і від легких чи помірних тривожних і депресивних розладів можна почати приймати в первинній ланці.
Якщо ви пили, щоб відчути зв’язок, відновлення має включати навички й досвід тверезого зв’язку з людьми — і це справді можливо.
Якщо ви пили, щоб утекти від болю, відновлення має включати спосіб підійти до цього болю з підтримкою.
Відстеження того, як ви почуваєтеся день у день, — наприклад, у Rebuild — може допомогти помітити емоційні закономірності й ситуації, які насправді рухають вашим потягом. Потяг завжди на щось вказує. Варто знати, на що. Коли він приходить раніше, ніж ви розібралися, на що він вказує, наш безкоштовний Таймер потягу дає йому куди подітися, а Тест: чи є в мене залежність? проводить стандартний скринінговий опитувальник, якщо ви хочете зрозуміти, де зараз перебуває ваше вживання.
Про співчуття до себе
Читання про психологічні причини вживання алкоголю може викликати сором: «Треба було зрозуміти це раніше». «Зі мною щось зовсім не так».
Цей текст не для цього. Розуміння причин — не обвинувальний вирок, а карта. Психологічні потреби, які задовольняв алкоголь, — справжні людські потреби. Вони заслуговували на справжні відповіді. Просто алкоголь не був однією з них.
Робота відновлення — знаходити справжні відповіді, одну за одною, терпляче.
Часті запитання
Чи є одна головна психологічна причина, чому люди п’ють забагато?
Ні. Проблеми з алкоголем розвиваються багатьма різними шляхами, і рушійні сили зазвичай накладаються одна на одну. Варто також тримати в голові обидві половини картини: від 50% до 60% схильності до розладу, пов’язаного із вживанням алкоголю, успадковується, а середовище — стрес, травма, вік першого вживання, психічне здоров’я — взаємодіє з цим. Психологічне «чому» реальне, але це не вся історія.
Чи допомагає розуміння того, чому я п’ю, кинути?
Це одна частина картини. Розуміння дає мотивацію й напрямок — підказує, з чим має працювати відновлення. Але саме лише усвідомлення рідко змінює поведінку; його потрібно поєднувати з навичками, підтримкою і часто з професійною допомогою.
Чи можна мати психологічну залежність від алкоголю без фізичної?
Так. Психологічна залежність — коли потребу випити рухає емоційна чи психологічна потреба, а не фізична абстиненція, — може бути сильною і важко долатися навіть без вираженої фізичної залежності. Обидві форми заслуговують на справжню підтримку.
Як мені зрозуміти, чому я п’ю?
Часто це робота для терапії. Когнітивно-поведінкова терапія зосереджується саме на тому, щоб розпізнавати й опановувати думки, почуття, ситуації, поведінку та стресори, що ведуть до вживання великих кількостей алкоголю, — по суті, це те саме питання, яке розбирають систематично. Чесні записи в щоденнику про те, що ви відчуваєте до, під час і після вживання, самі по собі розкривають напрочуд багато. Будьте терплячими до себе в цьому процесі.